Ця
стаття написана в процесі розробки 3-ї редакції Соціального проекту «Народна
Україна» (тези
2-ї редакції цього Проекту – тут) і розкриває ідею Системи
динамічного довірчого управління (ДДУ).
За майже 30 років
незалежності Україна зайняла місце найбіднішої країни в Європі і має найнижчі
темпи розвитку із всіх пострадянських країн. Відомий реформатор, якого вважають
автором грузинського економічного дива Каха Бендукідзе зробив висновок, що «Україна встановила декілька світових
рекордів по ідіотизму» [1].
Безглуздість системи управління Україною відома всім українцям. По
визначенню відомого економіста, політика
та громадського діяча України Олега Соскіна «За період відновлення незалежності, починаючи з 1991-го року, в Україні
сформувалась тупикова модель державно-монополістичного капіталізму
кланово-олігархічного типу, яка в часи правління режиму президента В. Януковича
структурувалася й мутувала до стану «держави стаціонарного бандита» [2].
Згідно
статті 5 Конституції України, «Носієм
суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу
безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування».
Але ці норми Конституції в реаліях в Україні
не працюють!
Немає жодних механізмів для їх здійснення. Народ
в Україні повністю позбавлений свого конституційного права бути носієм
суверенітету і єдиним джерелом влади і не має можливості здійснювати владу ні
безпосередньо, ні через органи державної влади!
Шляхи
виходу з цього стану активно шукають сотні політичних сил, партій та
громадських організацій. Переглядаються різні варіанти державного устрою й набутого
досвіду в інших країнах, які формувались століттями. Пропонуються сотні
проектів, беруться за зразок системи устрою різних країн, розглядаються
історичні традиції віче та устрою відносин в козацьких спільнотах, системи
прямого управління, системи: прямого, «горизонтального» управління, але жодного
проекту, здатного реально досягти мети, поки що не знайдено.
А тим
часом, Світ змінився!
Ми
живемо в епоху неймовірного розвитку систем комунікацій. Саме нові можливості,
яких ще за пару десятків років взагалі не було, якраз і можуть вирішити цю
проблему.
В цій
статті пропонується принципово новий принцип державного устрою, можливість
впровадження якого з’явилась тільки в цей час завдяки новим досягненням в
розвитку комунікацій.