В якій країні живемо?

За 27 років незалежності Україна значно відстала у своєму розвитку від інших країн. Відомий економіст, екс-міністр економіки Грузії  Каха Бендукидзе зробив висновок, що «Українавстановила кілька світових рекордів по ідіотизму». Вона була на п'ятому місці в СРСР за рівнем ВВП на душу населення, за багатством середнього громадянина. А зараз, згідно з даними нового звіту МВФ, Україна є найбіднішою країною Європи, посідаючи 134 місце в Світі. 

    По визначенню  відомого економіста, політика та громадського діяча України Олега Соскіна «За період відновлення незалежності, починаючи з 1991-го року, в Україні сформувалась тупикова модель державно-монополістичного капіталізму кланово-олігархічного типу, яка в часи правління режиму президента В. Януковича структурувалася

О. Соскін
"Народний капіталізм"

й мутувала до стану «держави стаціонарного бандита»…  Модель державно-монополістичного капіталізму у своїй довершеній формі – моделі «держави стаціонарного бандита» - призводить до утворення двополюсної системи функціонування соціуму, де об’єктивний загальний закон капіталістичного нагромадження доводиться до свого апофеозу.

    У двополюсному суспільстві на одному полюсі діє кланово-олігархічний капітал, що має за мету отримання максимального монопольного прибутку, знищує конкуренцію, руйнує людський капітал і довкілля,  а на другому полюсі зосереджено малозабезпечене населення, робітники, жебраки, люмпени, маргінали, позбавлені капіталу та приватної власності. В Україні майже не залишилось навіть умовно середнього класу, приватних власників, які формують малу і середню національну буржуазію, що діє на засадах відкритої системи конкуренції та вільного підприємництва, примножує трудову приватну власність і формує продуктивну модель економіки, спрямовану на створення реального багатства» [1, с. 10].  

   Ключові галузі економіки захоплено олігархічними кланами. Практично, вся енергетична галузь – у власності невеликої групи осіб. Обсяги виробництва падають, природні ресурси в сировинному стані вивозяться за кордон. Вирубуються ліси, нещадно вивозяться корисні копалини, виснажуються ґрунти. Зовнішня торгівля зосереджена у власників крупного капіталу. Прибутки через офшорні структури виводяться з України на рахунки за кордон. На державному рівні створюються умови для отримання в окремих галузях надприбутків за рахунок грабування народу та виснаження економіки. В країні панує корупція, віджимання бізнесу. Надмірне зростання вартості енергоресурсів та непомірні податки роблять продукцію українських підприємств неконкурентною. Це веде до зменшення обсягів виробництва й ще більше ускладнює ситуацію. Власники великого капіталу, мультімілліонери витрачають неймовірні кошти, щоб влаштуватись самім, та посадити своїх представників в органи влади, повертаючи витрачені кошти в кратних розмірах та отримуючи надприбутки через корупційні схеми.  В країні з неймовірною кризою в економіці, монополії та олігархічні клани отримують надприбутки в темпах практично недосяжних навіть для розвинених країн.  Олігархічний капітал, замість інвестування в економіку, виводить кошти за кордон.  І в цей же час на весь Світ лунають запрошення іноземних інвесторів. Має місце грабування народу через комунальні тарифи та субсидії. Руйнується економіка країни. Країну виснажує заморожена війна з Російською Федерацією.  Все це приводить до недостатності бюджетних коштів.  Постійно беруться кредити в Міжнародному Валютному Фонді без ясності хто і як поверне ці борги. Громадяни масово їдуть в інші країни на заробітки, або на постійне проживання.  Вони дуже б хотіли мати достойну роботу, або свій бізнес в своїй країні, але це майже неможливо в наших умовах [12].  Україна стає сировинним придатком інших країн. Олігархічний капітал зростає, народ бідніє! Йде інтенсивне грабування народу й знищення економіка країни. Небувалого розмаху досягли масштаби корупції. Влада імітує дії по боротьбі з корупцією, але реальної боротьби немає і не може бути при цій системі. Діють закріплені законодавством та забезпечені корупційними органами схеми грабування народу.

      Грабування через вклади в банки. На цей час в банківській системі панує олігархічний капітал. Законодавчо закріплена нерівність на користь олігархічного банківського капіталу. При банкрутстві та ліквідації банку, його зобов’язання перед його кредиторами (клієнтами та вкладниками) припиняються, а зобов’язання його позичальників залишаються діючими. Банкіри, під захистом олігархічної держави та під прикриттям НБУ масово виводять активи з банків, а банки – доводять до банкрутства.  В стані введення тимчасової адміністрації та ліквідації зараз знаходиться близько  сотні банків, включаючи достатньо великі .  Всі збитки по їх банкрутству покриваються за рахунок коштів клієнтів – юридичних осіб та коштами  фізичних осіб, які перевищують суму, гарантовану Фондом гарантування вкладів фізичних осіб. Причини банкрутства не розслідуються, злочинні дії покриваються законом під приводом банківської таємниці.  Юлією Тимошенко заявлено, що кількість постраждалих вкладників слід рахувати десятками мільйонів, а втрати середнього класу прирівнюються до  450 мільярдів гривень [2]. По матеріалам статті Владислава Касинського  тільки через відому австрійську структуру «Meinl AG»за період  з 2011 по 2015 років з України під прикриттям НБУ було виведено більше 400 млрд грн. [3].

      Здійснюється масове грабування  населення і через завищені тарифи на комунальні послуги переважно енергетичних компаній – монополістів.  Так, експерти підрахували, що тільки за формулою «Роттердам+» українці за 2 роки переплатили більше, ніж 25 млрд грн [4].  Неймовірні масштаби грабування народу здійснюється через розкрадання державного та місцевих бюджетів. Але визначити масштаби розкрадання неможливо тому, що цей вид злочинів доступний тільки державним посадовцям, а правоохоронна система країни розкриттям цих злочинів не займається. З інформації «Джерела» [5], тільки по злочинній системі «схемного кредиту» її організатори отримують з бюджету «чистими» більше 9 млрд грн. в місяць.

      Середній клас не має доступу до крупного бізнесу через законодавче встановлені нерівні права міноритарних акціонерів та практично зруйнований фондовий ринок. Публічних акціонерних компаній в Україні дуже мало і контрольні пакети їх акцій переважно сконцентровані у власності олігархічних кланів. Зацікавленість в інвестування в акції крупних компаній втрачається. Законодавчо встановлені принципи ущемлення прав міноритарних акціонерів. При певних умовах акції акціонера визначаються не голосуючими і акціонер втрачає свої права, введено право примусового викупу акцій у міноритарного акціонера, не питаючи  його згоди та без узгодження з ним ціни. Середній клас більше інвестує в акції закордонних емітентів, ніж в українські. Втрачає середній клас і свої традиційні ринки збуту товарів та послуг через тиск монопольного капіталу та активне просування торгових мереж, створених крупним капіталом. Середній клас в Україні дуже малочисельний,  роздрібнений та не організований.

Після кожних виборів у Верховну Раду громадяни констатують, що знову обрали «злочинну владу», але на наступних виборах реалізується той же сценарій. Вся нинішня система державного устрою та діючого законодавства налаштована на утримання такого стану вічно.  І це при тому, що в ст. 5 Конституції України зазначено, що «Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування» [6].  Ця норма Конституції не працює! В нашому парламенті немає делегатів, які  реалізують волю виборців. Всі передвиборні обіцянки після виборів забуваються і не виконуються. Але, відізвати обраного депутата або президента, який не виконує своїх зобов’язань, виборці не можуть. В Україні не діє ця ключова, важлива норма Конституції.

Спроби відстояти свої права були. Був Майдан 2004 року. Була Революція Гідності 2013 - 2014 років, яка повалила диктаторський режим Януковича. Ця Революція показала здатність українців на об’єднання, самоорганізацію і навіть зміну влади! Але, на жаль, зміна влади була здійснена, були змінені особи на владних посадах, а олігархічна, антинародна система залишилась! Більше того, країна тимчасово втратила частину територій і знаходиться в стані війни з Російською Федерацією.

Чому так сталося?

 Це сталось тому, що повставший народ бачив і здолав ворога при владі, але не мав плану дій після його повалення. Недостатня єдність, незгуртованність, не готовність висунути своїх, народних обранців на зміну олігархічним кланам, відсутність єдиного, підтриманого більшістю плану на зміну системи та стратегії розвитку країни не привели до зміни системи.  В результаті змінились особи на певних посадах, а система залишилась без змін в сторону прогресу. Значний вплив на такий результат склала відсутність незалежних від олігархічних кланів ЗМІ та недостатність умов для комунікації та прийняття суспільних рішень. Ворог був повалений, але в цих умовах нова влада була обрана переважно з висунутих тими ж кланами депутатів. Дуже велика проблема існує і в менталітеті громадян України – вихідцях з соціалістичної системи. Це вони несвідомо, не маючи умов для об’єднання, дали можливість олігархам захопити власність, всі засоби масової інформації  і владу в Україні і несвідомо продовжують їх підтримку у владі. Олігархи захопили в свою власність практично всі приватизовані великі підприємства, а ті підприємства, які залишились в державній власності, працюють під їх контролем і на їх користь. Сконцентрувавши в своїх руках значну частину активів України, практично всі засоби масової інформації та владу олігархічні клани практично приватизували Україну. Поширюється, навіть твердження, що Україна вже є власністю невеликої групи осіб, і, на думку лідера партії «Велика Україна» Ігоря Беркута, для їх обслуговування населення України не повинно перевищувати 5 мільйонів працездатних осіб, решту потрібно «утилизировать (рос.)» [7, 8]!  І, схоже, що така «утилізація» вже в певній мірі діє! Через нижчі прожиткового мінімуму пенсії, недосконалу медицину, недосяжні тарифи на комунальні послуги, відсутність роботи, тощо.  В цих умовах, олігархічна влада зробить все для неї можливе, щоб не допустити зміни системи влади. Але у народу є одна суттєва перевага – нас поки-що багато!

Влада в Україні належить олігархічним корумпованим кланам, які мають значний капітал, захопили повністю суспільний інформаційний простір. Народ від управління державою через маніпулювання свідомістю громадян - відсторонений. Можливість здійснити вплив на владу існує на протязі короткого періоду часу виборів і блокується маніпулюванням інформацією та за допомогою грошової підтримки. Народ має значну перевагу в своїй чисельності, сумарно, поки що, має значні свої активи, але інформаційно й організаційно він роз’єднаний і не здатний до скоординованих спільних дій та реального впливу на формування влади в країні. Такий стан в Україні став можливим за мовчазною згодою народу! «Совковий» менталітет переважної більшості громадян, оснований на: традиційній рабській покірності, байдужості до утиску своїх прав та до беззаконня, невіра в свої сили й свої права, незгуртованність, довіра брехливим ЗМІ - відкрив дорогу непорядним громадянам до вершин влади в країні. Цей шлях неймовірного збагачення, грабування країни, безперешкодного захоплення влади й її утримання завдяки фінансовій підтримці, став можливий саме завдяки сприятливого до цього менталітету громадян України. Основою для підтримкою цього є українські ЗМІ, які практично повністю належать, або підконтрольні олігархічно-клановій системі.

Для зміни системи влади в Україні потрібне потужне, надійне, мотивоване об’єднання громадян навколо єдиної мети й єдиного плану дій. Тільки таке об’єднання дасть змогу реалізувати цей план.  Але в нинішніх умовах це не реально з огляду на те, що всі засоби масової інформації (ЗМІ) захоплені олігархічною владою. І до тих пір поки не з’являться дійсно народні незалежні від влади ЗМІ та можливості вільного спілкування й комунікації, які дозволять донести до кожного громадянина України мету та план дій по перебудові системи влади та доки не будуть реалізовані можливості приймати суспільні рішення, змінити стан країни – практично неможливо! 

Таке об’єднання може бути реалізоване за Соціальним проектом «Народна Україна»

Соціальний проект «Народна Україна»

---------------------------------------------------------------
1.   Народний капіталізм: економічна модель для України : монографія / О. І. Соскін. – К. : Вид-во " ІСТ " , 2014. – 396 с.