 |
| G7 ZN_UA |
не сприймали, як незалежну країну. Сприймали, як частину Росії. За роки незалежності Україна значно втратила свій потенціал, зайняла місце найбіднішої країни в Європі і мала найнижчі темпи розвитку із всіх пострадянських країн. В країні сформувалась тупикова модель державно-монополістичного капіталізму кланово-олігархічного типу. Але, за останні 2 роки за період російсько-української війни, міжнародний рейтинг та впливовість України неймовірно зросли [1]. Зараз Україну знає весь світ!
Агресія Росії проти України вивела цю
війну на рівень співставимий з Першою та Другою Світовими війнами, а Україна
стала країною, яка здатна значно вплинути на хід світової історії, яка в
значній мірі визначає, яким буде Світ в майбутньому!
Але не все так просто і однозначно!
Давайте розглянемо детальніше всі ці процеси та умови і оцінимо ступінь
відповідності нашої країни цьому високому статусу, який вона набуває в цій
боротьбі! Дуже важливо, щоб Україна і внутрішнім укладом і системою організації
суспільства і після перемоги над ворогом не втратила відповідності своєму нинішньому
високому рейтингу!
Ця стаття, про місце України в світі, про перемогу не тільки над рашистською навалою, а про необхідність перемоги і над внутрішнім ворогом, про шанс виходу в авангард світової спільноти!
За
роки незалежності Україна, яка була на п'ятому місці в СРСР за рівнем ВВП на
душу населення, значно відстала у своєму розвитку від інших країн і стала
найбіднішою країною Європи. По визначенню
відомого економіста, політика та громадського діяча України Олега
Соскіна «За період відновлення незалежності,
починаючи з 1991-го року, в Україні сформувалась тупикова модель
державно-монополістичного капіталізму кланово-олігархічного типу, яка в часи
правління режиму президента В. Януковича структурувалася й мутувала до стану
«держави стаціонарного бандита» [2, с. 10]. Визначальним в розвитку країни
є система державного устрою.
В ст.. 5 Конституції України
визначено, що «носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ.
Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи
місцевого самоврядування. Право визначати і змінювати конституційний лад в
Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її
органами або посадовими особами». Система виборчого права є найважливішою
ланкою, яка визначає рівень демократичності країни. Саме ця система має
забезпечити реалізацію принципів ст.. 5 Конституції.
А що ми маємо в дійсності?
Принципи, закладені в Виборчий кодекс
України [3] повністю не відповідають ст.. 5 Конституції! Висування кандидатів
та обрання депутатів ніяк не пов’язане з волею і вибором громадян. Все
вирішуються в декількох політичних партіях! Все визначають гроші! Українські
найвпливовіші партії, це проекти певних олігархів на захоплення влади в країні.
Громадяни ніяк не пов’язані з вибором кандидатів в депутати. Списки формують
партії, обирають тих, хто забезпечить реалізацію волі лідера партії, або тих,
хто купить мандат депутата за великі гроші.
В виборчу рекламу кидають космічні кошти!
Дають привабливі обіцянки, але виконувати їх ніхто не збирається. Яким би
неефективним та неприйнятним народу не був депутат, терпіти його прийдеться 5
років до наступних виборів. У депутатів немає ніяких зобов’язань і ніякої
відповідальності перед виборцями. Після виборів громадянам можна місяцями
ходити мітингами з гаслами «ВЛАДУ – ГЕТЬ!», або певними вимогами - ніхто з представників влади не зреагує!
Депутатам можна красти, можна приймати антинародні закони! До наступних виборів
виборець нікому не цікавий! Будуть нові вибори, будуть нові брехливі обіцянки,
все повторюється знову.
Може щось змінять нові, більш
прогресивні партії? Ні! Толку не буде! Нові партії не наберуть стільки грошей,
не перетнуть виборчий бар’єр. Виборчий бар’єр є запобіжником для збереження
влади олігархічних кланів.
Нинішня виборча система ніякого
відношення немає до реалізації принципів демократії! Це груба імітація акту
волевиявлення, формальна фіксація факту, що народ приймав участь в цій події і
ставив галочки, чи хрестики в бюлетенях! А зв’язку з реальним волевиявленням в
нинішній системі немає ніякого! Це, оформлена законами система забезпечення
кланово-олігархічного управління Україною. Вважаю,
що нинішня виборча система України і є
основною причиною занепаду країни.
Належного розвитку
Україна може досягти тільки змінивши належним чином систему державного
управління!
Такий
висновок ставиться постійно в сотнях різних публікацій, виступів, програмних
документів партій та громадських організацій. Але конкретних кроків і проектів
недостає.
Чому
так?
А
тому, що така система вигідна кланово-олігархічним структурам, які тільки в
таких умовах і можуть існувати. Вона не влаштовує народ, але конституційні
права народу, всупереч приципам Конституції України, свідомо зведені нанівець.
Бувають
випадки, коли народ втрачає терпіння і виражає свої протести. Так в 2004 році
вибухнув масштабний народний протест, який отримав назву Помаранчева революція,
або – Майдан 2004 року. Масові випадки грубої фальсифікації та неприкритого
шахрайства під час виборів президента України, які надали перевагу В. Януковичу
на 3% випередити В. Ющенка і виграти вибори, сколихнули всю країну! Ця
революція досягла мети. Були проведені повторні вибори на яких В. Ющенко
переміг. Але Ющенко не виправдав довіри. Витративши весь потенціал на внутрішню
боротьбу з своєю соратницею Ю. Тимошенко, він не провів необхідних реформ і
потерпів поразку. Шанс змінити систему був втрачений.
В кінці 2013, на початку 2014 року
українське суспільство сколихнула подія, яку назвали Революцією гідності. Передумовами
цієї революції було невдоволення народу результатами діяльності президента В.
Януковича. Через Конституційний суд були внесені зміни в Конституцію, які
значно збільшили повноваження президента. Різко виріс рівень корупції і
грабування країни, по всім міністерствам і відомствам, по всім містам були
розставлені агенти президента («смотрящіе»), завданням яких було брати під
контроль всі справи, контракти та бізнеси на місцях під контроль і із всього
стягувати корупційну вигоду для клана президента [4]. На більшість керівних
посад у державі призначалися вихідці з Донбасу. Надія на краще з’явилась у
зв’язку з запланованою подією підписання Угоди про асоціацію між Україною та Євросоюзом 29.11.2013 року. Але,
Янукович Угоду не підписав! Ця подія визвала неймовірне розчарування та масові протести, як переросли в вимоги зміни влади. Повстання
охопило всю країну. Пам’ятаю, в лютому 2014 року після прийняття Верховною
радою закону про недопущення переслідування протестувальників і інформації про
нібито підписану угоду Януковича з протестувальниками (в особі: Яценюка,
Тягнибока та Кличко) про звільнення захоплених приміщень та демонтаж барикад, я
підійшов до донецької палатки і спитав учасників спротиву, чи визнають вони цю
угоду, чи збираються вони припиняти протестні акції. Вони чітко відповіли, що
не давали згоди на такі домовленості і що вони протести не припинять до зміни системи влади!
Путін скористався відсутністю президента в Україні і розпочав активну гібридну війну з захопленнями територій. Під контролем озброєних «Зелених чоловічків» було захоплено Крим. Розвернена операція з імітацією народного повстання російськомовного населення, створенню фейкових республік в південно-східних областях України та їх об’єднання в вигадану країну «Новоросію». На переважній частині областей України ця акція не мала успіху, але частину Донбасу вдалось захопити із створенням невизнаних світовим суспільством квазіреспублік ЛНР та ДНР. Почались тривалі бойові дії на протязі 8 років на кордоні з захопленими територіями.
Після Революції Гідності, Януковича на посаді президента змінив черговий
олігарх Петро Порошенко. Проведено вибори в Верховну раду. Зміна осіб в органах
влади не привела до зміни системи. Влада України залишилась під контролем трохи
зміненого складу олігархів. Знову запрацювали корупційні схеми. Екс-голова Фонду
держмайна Олександр Бондарь говорив: "После
Майдана такие смотрящие быстренько понесли схемки новым руководителям.
Рассказали, что раньше собранные деньги шли прежней власти, а сейчас пойдут
новой, и все продолжило работать дальше" [4]. Так і сталося!
Революція
гідності – неймовірна історична подія, яка значно вплинула на формування
громадянського суспільства в Україні. Зміна системи державного управління було
метою цієї революції, але і цей шанс не вдалось реалізувати!
Чому так сталося? Вважаю основною
причиною цього той факт, що Революція Гідності спалахнула несподівано. На
майдані було багато різних політичних і громадських об’єднань. А єдиного об’єднуючого центру, озброєного
чіткою програмою та покроковим планом дій по перехопленню влади та впровадженню
нової системи не було.
Діючого президента протестувальники з
посади скинули, вирішили, що цілей боротьби цим вже було досягнуто і
розійшлись. А далі спрацювала стара, не змінена система. Ті ж олігархи, що були
і при Януковичу дочекались цього часу, підправили назви деяких партій,
розвернули рекламну компанію, підправили гасла і руками народу-переможцю та
недостатньо свідомих громадян знову по старій системі привели своїх ставлеників
до влади. Зміна президента ніяким чином не привела до зміни системи влади в
Україні.
У учасників Революції Гідності була лише ідея змінити систему! Але,
чіткого проекту нової системи не було і
політичної сили, яка б мала за мету реалізацію цього проекту теж не
було!
Порошенко був впевнений, що залишиться
на посаді президента і на другий термін. Але, сталось неймовірне! Молодий,
успішний в мистецтві та в бізнесі актор, зігравший роль президента в
кінокомедії «Слуга народу», не маючи ні досвіду в політиці, ні необхідної для
цього політсили, Володимир Зеленський з вражаючим розривом виграв вибори і став
президентом!
Чому саме його так активно підтримав
народ? Українці були втомлені перетасовкою представників старої владною системи
в якій, наче б то конкуруючі партії, в дійсності забезпечували головування
кланово-олігархічної системи! Українці розуміли, що кого б з них вони не
вибрали, результат буде незмінним! А
Зеленський був іншим, явно не з цієї системи і сприймався, як шанс на
значні зміни в країні. Певну роль зіграв і сюжет фільму «Слуга народу»! До того
ж, приваблювала і передвиборна програма Зеленського, основою якої були плани на
корінні зміни в країні [5].
Вважаю, що у Зеленського дійсно було
бажання досягти реалізації задекларованих планів, але: відсутність відповідного
досвіду на посаді президента, брак фахівців в його команді на ключові посади,
значно загальмували досягнення мети. Було наївне бажання домовитись з Путіним
про досягнення миру. Нічого не вийшло! Запущені певні реформи, які поки що не
дають очікуваних результатів. На переважній більшості посад залишились
ставленики попереднього президента, який явно не бажає, щоб діяльність
Зеленського була успішною. Вважаю, що така слабкість влади в Україні та
підготовлена Віктором Медведчуком політсила (Олозиційний блок «За життя») підготовлена
для швидкого перехоплення влади, стали основними аргументами на користь рішення
на здійснення прямої відкритої агресії РФ проти України.
примітивними й безглуздими приводами. Про підготовку до вторгнення Україну попереджали, але відповідних дій української влади, чомусь, не послідувало [6]. Ми думали, що всі заходи підготовки було проведено, але в перший же день російські війська нанесли авіаційні удари по аеродромах, захопили аеропорт Гостомель, диверсійно-розвідувальними групами без суттєвих перепон досягли Києва, перетнули Чонгар, зайняли Херсон, захопили значні території в Київській, Черніговській, Сумській, Харківській та Херсонській областях. Напередодні нападу, більшість країн вивезли свої дипломатичні представництва з Києва. США запропонували Зеленському з сім’єю емігрувати в США, а, органи влади терміново перемістити в Європу. Росія вважала свою армію по бойовому потенціалу другою в світі після армії США і цій інформації, в основному, вірили. На захоплення України вона прогнозувала 2 – 3 дні! Збройні сили були явно не готові для такої масштабної війни. Росія очікувала, що такий несподіваний напад з усіх боків приведе до тотального переляку, хаосу, до паралічу влади й розвалу України. Вважала, що колаборанти (яких вона вже підготувала і організувала в Україні) підтягнуть пасивну масу населення і з квітами зустрінуть війська агресора! Сили були настільки нерівними, що в тому, що так буде, мало хто в світі сумнівався! До того ж, перший день нападу повністю підтверджував цей прогноз. І цьому міжнародна спільнота повірила!
А далі сталось неочікуване, все пішло
не по плану! Реакція народу України була зовсім не така, як очікував агресор! Миттєво
згуртувався народ! Розгорнувся на повну силу волонтерський рух, сплеск
добровольчих формувань, територіальна оборона. Мобілізація всіх патріотичних
сил на боротьбу з переважаючими силами ворога! Небачений в світі, рівень
самоорганізації народу України! Неочікувано, стійко проявив себе і президент!
Спільними зусиллями, мобілізуючи всі
резерви, був організований міцний супротив! Проявились професійні якості у
військового керівництва. Ефективно і професійно запрацювало Міністерство
закордонних справ під керівництвом Дмитра Кулеби. Почались активні комунікації
президента Зеленського з західними країнами. А у диверсійно-розвідувальних груп
ворога, на які був розрахований наступ і захоплення України за 3 дні, почались
нештатні ситуації. Їх не зустрічали з квітами (як мріяв Путін), а із зброєю.
Почались жорсткі бої. У ворога закінчувались боєкомплекти та запаси палива. На
тривалі бої російське командування не розраховувало!
Україна стала до жорсткого супротиву.
Було введено воєнний стан, запущені мобілізаційні заходи, звернулись до
західних країн за збройною допомогою. На перших порах, збройна допомога обмежувалася
зброєю для захисту та партизанської боротьби. Але, коли Україна зупинила наступ ворога, а потім почала повертати
захоплені території відношення стало суттєво мінятись!
В здатність України
стримати агресію почали вірити!
Змінилась країна! Змінились ми!
Сталось неймовірне! Ми стали українцями. Ми згуртувались і зупинили ворога!
Змінився світ. Україна дала зрозуміти,
що ця агресія є загрозою не тільки для неї, а для всього демократичного
суспільства, об’єднала весь цивілізований світ на боротьбу з агресором. Україні
почали активно допомагати зброєю. Спочатку дуже обмежено, для захисту. А згодом
і - наступальну, для звільнення окупованих територій.
Кардинально змінилось відношення до України! Відповідно
змінилось відношення і до Росії. Наклали санкції. Її виключили з G7. ЄС та багато інших країн закрили свій повітряний простір для російських
літаків, Генеральна Асамблея ООН засудила агресію Росії та призупинила членство РФ у Раді ООН з прав
людини, була прийнята велика кількість інших актів в різних країнах та в різних
міжнародних організаціях!
РФ та особисто Путін отримали
величезну кількість актів їх дискредитації та приниження, а, Україна, навпаки, отримали потужну
міжнародну увагу та підтримку. Президент України Володимир Зеленський, Міністр
закордонних справ Дмитро Кулеба та головнокомандувач ЗСУ генерал Валерій
Залужний, завдяки своїй активності та високому професіоналізму, стали реально світовими
знаменитостями.
Володимир Зеленський став активним
учасником найзначніших світових подій, регулярно виступає на сесіях Генасамблеї
ООН з конкретними пропозиціями!
05.04.2022 року Зеленський виступив на
засіданні Ради безпеки ООН з потужною промовою. Він жорстко розкритикував цю
організацію за її невідповідність своєму призначенню та нездатність в
забезпеченні світової безпеки. За його словами, зараз головне – змінити систему
ООН. Для цього він запропонував провести конференцію у Києві та обговорити, як
реформувати систему безпеки у світі.
"На конференції ми поговоримо
як гарантувати межі та недоторканність держав, як підкріпити міжнародне
право. Але якщо ви не знаєте, як
прийняти рішення, у вас є два шляхи - або
усунути Росію як джерело війни, щоб Росія не блокувала рішення, пов'язані з
її власною агресією, і тоді ми зробимо все, щоби встановився мир. Другий варіант - самоусуньтеся. Якщо крім розмов ви ні на що не здатні,
іншого варіанту не
залишається. Україні потрібний мир, Європі потрібний
мир, всьому світу потрібний мир", - зазначив він [7].
Володимир Зеленський приймав активну
участь у багатьох засіданнях Генасамблеї та Ради безпеки ООН, вносив
пропозиції, які підтримувались переважною більшістю країн, членів ООН.
Під час виступу на засіданні
Генасамблеї ООН 22.09.2022р Володимир Зеленський представив українську формулу
миру, яка складалась з 5 пунктів (покарання за агресію; захист життя; відновлення
безпеки й територіальної цілісності; гарантії безпеки; рішучість захищатися)
[8]. 11.11.2022 року Володимир
Зеленський у своєму виступі на терміновій зустрічі "Групи семи"
запропонував "формулу миру" із 10 пунктів - заходи, які, на його
думку, позбавлять Путіна шансів досягти цілей в Україні [9]. А 23 лютого 2023 року Світ підтримав цю формулу
миру Зеленського. Генеральна Асамблея ООН переважною більшістю голосів схвалила
проект резолюції, який інкорпорує ключові положення запропонованої Україною
"формули миру" – плану, покликаному завершити повномасштабне
російське вторгнення в Україні. За резолюцію проголосувала 141 держава-член ООН
[10].
Україна стала реальним центром
міжнародного співробітництва з питань міжнародної безпеки. Створено коаліцію
країн, під назвою, відповідною німецькій базі «Ромштайн», які організували
постачання зброї та організацію підтримки України в війні з Росією.
До президента України почалось
неймовірне паломництво лідерів цивілізованих країн.
Після 24 лютого
2022 року Україну відвідали з офіційними візитами численні зарубіжні політики.
Першими, 15 березня, приїхали прем'єр-міністри Польщі, Чехії та Словенії. Потім
— прем'єр Словаччини, Португалії. Прем'єр-міністри Іспанії, Данії, Румунії,
Болгарії, Канади, Фінляндії, Люксембургу, Австралії, Швеції, Ірландії,
Нідерландів. В Україні побували президенти Польщі, Латвії, Литви, Естонії,
Німеччини, Словаччини, Франції, Індонезії, Молдови, Гватемали, Литви,
Туреччини; канцлер Німеччини. А дехто, як прем'єр-міністр Британії Борис
Джонсон, — по кілька разів. До Києва приїжджали також президентка Єврокомісії
Урсула фон дер Ляєн, генсек ООН Антоніу Гутеріш, держсекретар США Ентоні
Блінкен, голова Пентагону Ллойд Остін, а також міністри закордонних справ
різних країн. Незважаючи
на труднощі та незручності таких візитів, навіть президент США Джо Байден у лютому
2023 року через Польщу, потягом до України наніс візит до Зеленського.
А президент РФ путін, навпаки, втратив
повагу до себе та до країни, а 17 березня 2023 року Палата попереднього
провадження Міжнародного кримінального суду (МКС) навіть видала ордери на арешт
путіна та марії львової-бєлової, що привело до повної ізоляції президента РФ [11].
Тільки в травні 2023 року Зеленський здійснив візити до: Фінляндії, Нідерландів, Італії,
 |
| Фото з сайта Президента України |
Ватикану, Німеччини, Франції та Великої Британії де зустрівся з лідерами цих країн [12]. 19 травня 2023 року він прийняв участь у саміті Ліги арабських держав у Саудівській Аравії закликав допомогти захистити українців від російської агресії та «чесно поглянути» на війну [13], а наступного дня він вже був в Японії на
Україна реально
стала однією з найвпливовіших країн Світу. Генератором і реалізатором ідей по
реорганізації міжнародної системи безпеки. Активним творцем світової історії!
Міжнародна система безпеки формувалась
під впливом світових війн! Наслідком Першої світової війни було створення Ліги
Націй. Створення Ліги Націй було першим випадком в світовій історії, коли
гарантом міжнародного порядку могла стати спеціально створена для цього міжнародна
організація [15]. Друга світова війна поховала Лігу націй. Вона
показала недоліки, закладені в принципи Ліги Націй, але не зруйнувала саму ідею
необхідності об'єднаних зусиль в інтересах збереження миру. Уроки і досвід Ліги
націй були використані при створенні Організації Об'єднаних Націй [16].
Але, після повномасштабного
військового вторгнення РФ в Україну стало ясно, що і ООН не забезпечує
виконання покладених на неї функцій збереження миру! Ця війна вже отримала світове значення на рівні першої і другої
світових війн! Формально вона навіть не визнається війною, визначається на
рівні збройного конфлікту (спеціальна військова операція) між Росією і
Україною! Але її реальне значення значно вище і, безумовно, відповідає рівню
світової війни! Степан Хмара писав, що «російсько-українська
війна є світовою з тією особливістю, що військові дії відбуваються виключно на
території однієї держави, але її наслідки будуть впливати на всю геополітику і
майбутню світобудову, світову безпеку і її різні складові» [17].
Нинішня
війна росії проти України, це війна коаліції тоталітарних режимів проти країн демократичного
світу. Поразка України в ній буде поразкою світової демократії, а перемога –
перемогою світової демократії над тоталітаризмом і світовим тероризмом.
Україна
в цій війні ситуативно зайняла надзвичайно високе геополітичне положення. На її
території, український народ своєю кров’ю, своїм життям, своїми Збройними
силами виборює право народів Світу на безпеку, на демократичний вибір! На цій
землі, в умовах жорстких боїв, формуються основні принципи нової системи
світового устрою.
Постає питання! Які умови вивели Україну
на такий високий світовий рівень?
Саме ця,
найбільша після Другої Світової війна, відданість народу України демократичним
цінностям, прагнення свободи та надзвичайний військовий потенціал ЗСУ в цій
війні, вивели нашу країну на такий високий рівень світового значення.
Перемога буде! Мабуть не так скоро, як би
хотілось, але
перемога України вже стала справою честі
для всього цивілізованого людства!
Та, зайнявши таке визначне місце в
міжнародних відносинах, наша країна не створила
відповідного фундаменту внутрішнього устрою. Залишились ті ж внутрішні
проблеми що й були до цієї війни! Кинувши всі сили на боротьбу з зовнішнім
ворогом, ми ігноруємо боротьбу з внутрішнім ворогом, який не менше небезпечний,
ніж зовнішній. Корупція, панування монополій та олігархату, надзвичайно слабка
та ще й розгромлена війною економіка, вкрай недосконала система державного
устрою. Все це залишилось!
Навіть під час війни, не згасає
корупція! Не вважаю за потрібне приділяти увагу розгляду конкретних фактів, їх
достатньо багато [18], [19], [20]. По даним Transparency International, порівняно
з минулим роком результат покращився всього на один бал! Сьогодні Україна
посідає 116 місце серед 180 країн [18].
Що можна очікувати в таких умовах
після перемоги над рашизмом?
Припиниться та допомога, яка надається зараз у зв’язку із
агресією РФ. Постане питання про нові вибори. Негайно повилазять ті партії, які
сиділи і чекали свого моменту. Розвернуть компанії по дискредитації лідерів
нинішньої влади: Зеленського і партії Слуга
народу. Згадають всі помилки і невдачі минулої війни, витягнуть заготовлені
журналістські розслідування. Запрацюють на повну їх телеканали. Згадають все,
наприклад: «хто розмінував Чангар?», «Чому в перший день було захоплено
Херсон?», «Як стало, що в перший день агресії ДРГ орків були вже під Києвом?»,
«Чому в перші дні була захоплена Запорізька АЕС?», «Хто допустив оточення
Маріуполя?» і так далі. Забудуть перемоги і досягнення, суспільство буде
зайняте «зрадами» й «злочинами». Буде те, що було й після Революції Гідності. Найбільшу
небезпеку несе недемократична невідповідна Конституції України нинішня виборча
система. Після виборів місця в Верховній раді знову займуть переважно депутати
старих партій!
А реальним переможцям, тим, хто на
своїх плечах, своєю кров’ю здобули перемогу вкажуть на їх місце! Піде дерибан
репараційних коштів та розкрадання бюджету!
Якщо зараз негайно не
згуртуватись і не утримати контроль над ситуацією в суспільстві, то так і буде!
Українці - унікальна, загадкова нація.
З глибокими коренями від Київської Русі. З унікальним самоврядуванням в
козацькій вольниці, невідомим в ті часи в Європі. З відкриттями основ
демократії в конституції Пилипа Орлика. «В
українців не було своєї держави, але був високий ступінь відповідальності за
себе і громаду і природне відчуття особистої свободи» [21, с.132]. Після
розпаду СРСР українці не створили своєї видатної унікальної держави. Вони
потомки вільних козаків, їм не притаманне створення системи влади, системи
рамок і примусу. Але, як
писав Сергій Гайдай, «в менталітеті
українців спить особливий генетичний код, який може нас вивести з
непривабливого сьогодення в успішне майбутнє» [21, с.132]. Вважаю, що саме
цей код спрацював у відповідь на рашистську агресію! Саме нинішні потомки
славного козацтва миттєво самоорганізувались в добровольчі батальйони, в
територіальну оборону, в волонтерські спільноти й вразили весь Світ своєю
незламністю і стійкістю перед в рази масштабнішим ворогом!
Тож, невже наш народ, з такими історичними традиціями, з перемогами
в Помаранчевій революції, в Революції Гідності з Перемогою над, так званою,
«другою армією світу» в цій жахливій війні, знову допустить верховенство в
Верховній і місцевих радах представників
кланово-олігархічних структур? Невже допустить новий провал України, яка
на цей час зайняла дуже високе місце в світовій спільноті, до рівня невдалої й
найбіднішої країни Європи?
Це недопустимо!
Але, це неодмінно так і буде,
якщо допустити чергові вибори по нинішньому Виборчому кодексу України!
Протестуючи проти нинішнього виборчого
законодавства, необхідно зразу пропонувати той принцип, який забезпечить
бажаний рівень демократичності і відповідності статті 5 Конституції України.
Виникає питання! А чи існують варіанти
системи які б були позбавлена цих кричущих недоліків! Звичайно, є!
Нинішній
статус та високий міжнародний рейтинг України, небачена до цього консолідація
всіх патріотичних сил на боротьбу з ворогом дають нам такий історичний шанс!
Шанс саме зараз створити надсучаснішу і найкращу в світі країну – оновлену,
повоєнну прекрасну Україну!
Країну нашої
мрії!
А
як виглядає наша МРІЯ?
Якою
б ми хотіли бачити нашу країну?
Чи
можлива наша МРІЯ для реалізації?
Дуже багато є ідей, щодо майбутнього
нашої країни. Не буду їх розглядати й аналізувати! Дозволю собі
сконцентруватись на тих ідеях, які прийшли до вподоби мені. До моєї мрії, яку я
вважаю реальною для реалізації! Моя мрія не виникла сама собою. Вона є
результатом цілеспрямованого дослідження, концентрацією найкращих ідей, які
відібрані і сформовані в певний кейс в рамках цього процесу. Вивчаючи думки відомих
українських істориків, філософів, політологів, зібраних в книгу «Трансформація
української національної ідеї» [21], мене особливо захопили ідеї відомого
політтехнолога Сергія Гайдая, які я повністю підтримую. Він пише: «а чи треба відтворювати нам українську
державу за звичними шаблонами світового досвіду? Можливо, у нас є свій шлях?
Шлях, на якому ми будемо не наздоганяти весь світ, тому, що добряче відстали
від розвинутих країн, а шлях, який одразу приведе нас туди, де ми будемо
чекати, коли нас доженуть інші?» [21, с. 133]. «Українська ідея може полягати не в тому, щоб нескінченно виправляти
історичну несправедливість, а в тому, щоб зробити такий ривок і опинитися в
авангарді світової цивілізації». [21, с. 133]. Він вважає, що у нас для
цього є і надзвичайна потреба, і відповідні можливості. Тим більше, що нинішня
війна і небачений героїзм українського народу вже вивели Україну на вищій
світовий рівень!
Всі країни, які зараз займають перші
місця в рейтингах найкращих умов життя, йшли до цього століттями. Але, світ
стрімко змінюється! Впроваджуються нові надсучасні засоби комунікації та
новітні технології! Поки ми будемо намагатись копіювати системи відносин в
інших країнах, вони вже встигнуть відмовитись від них! Треба не копіювати
старе, а прогнозувати розвиток суспільства і конструювати нове, найсучасніше.
Сприймаючи і формуючи в єдиний
комплекс найбільш прогресивні ідеї, я бачу нашу оновлену переможну Україну
країною вільних, гордих людей, співвласників найбагатшої в світі родючими
ґрунтами та корисними копалинами землі! Це країна неймовірної свободи і
безпеки, якою керують за допомогою надсучасних систем комунікації, інформації,
управління та контролю всі її громадяни («Країна в смартфоні»). Країна, в якій немає традиційної влади й
примусової системи, немає корупції. Країни, яка живе за зрозумілими принципами
взаємної поваги і взаємної підтримки, піклуючись про свою спільну власність і
колективну безпеку. Країну, яка живе однією сім’єю за принципами спільних
рішень вплив на прийняття яких має кожен громадянин, а не за наказами та
розпорядженнями керівників. І при цьому кожен громадянин має високий рівень
особистої свободи і вибору свого місця в суспільстві.
І це не утопія! Це реальний варіант, якщо спочатку змінити виборчу систему так, щоб в верховну і місцеві ради попали не представники партій, які 30 років руйнують Україну, а ті, хто вже зараз перемогами на полі бою вивів її в лідери світового процесу! А потім спокійно і виважено почати будувати систему управління країною.
Країна, в якій немає органів влади, а
є підпорядкована народу система сервісів та управління спільним майном. Всі
громадяни приймають участь в управлінні своєю країною. Але, це не охлократія, не
правління некомпетентної товпи, а щось на зразок нейронної системи живого
організму. Немає традиційної податкової служби, обов’язкової бухгалтерії на
підприємствах. Внески в бюджети різного рівня програмно відокремлюються з
платежів в банках при розрахунках і перераховуються прямо в бюджет. Всі
операції з бюджетними коштами публічні. Бюджети, правильність їх поповнення та витрачання контролюються
певними програмами з застосуванням методів штучного інтелекту. Закупівлі за
бюджетними програмами здійснюються з застосуванням тендерних автоматизованих
процедур, втручання в які контролюється і реєструється. Є система правил
організації відносин в суспільстві (законів, стандартів та інших нормативних
документів). Є ради різного рівня: від ради територіальної громади до верховної
ради, які вирішують всі принципові питання на своїх рівнях Кожен громадянин країни
має право голосу в радах всіх рівнів. Але, голосують цими голосами депутати,
які захистили в установленому порядку свою компетентність для прийняття рішень
на відповідному рівні і які мають довіреності від громадян на право голосування
їх голосами. Кожний громадянин сам обирає собі депутата, якому довірить свій
голос і може в любий момент із свого смартфона змінити своє рішення, позбавити
обраного депутата свого голоса і передати його іншому, або залишити це право за
собою. Кожен депутат має різну кількість довірчих голосів від яких залежить
вага його голосу та рівень оплати за його працю.
А
чи можливий варіант нової системи?
Питання тільки в тому, щоб підібрати,
або створити таку виборчу систему, щоб народ-переможець мав в ній і вплив і
контроль органів державного управління. Постійно і реально, а не формально і
один раз на 5 років. Варіанти вже існують. Наприклад, є така система, яку
називають «демократією ХХІ століття», «делегативною демократією», або «рідкою
(ліквідною) демократією» [22, 23, 24, 25]. В Україні ці ідеї також знайшли
прихильників [26, 27]. І я в їх числі [28]. Але без масової підтримки у цих
ідей дуже мало шансів на впровадження в життя
Ідея «делегативної демократії»
основана на сучасних системах комунікації та електронних голосуваннях. Кожен
громадянин має своє особисте право голосу в радах кожного рівня і може довіряти
його тільки обраним їм особисто особам (депутатам, або делегатам), або
голосувати самому за себе особисто. Це право реєструється в державному реєстрі і
враховується в відповідній системі голосування. Кожен громадянин має право
особисто в любий момент через свій смартфон приймати і міняти своє рішення, обирати
виключно на свій розсуд депутата, або позбавляти
обраного раніше депутата права делегованого йому голоса і передавати свій голос
іншому депутату, або залишати за собою. Делегування права голосу є актом надання
довіреності від громадянина певній особі (депутату) на право використання цього
голосу депутатом Передбачається відповідальність і підзвітність депутата його
виборцям.
Періодичні вибори скасовуються. Кожен
громадянин сам вирішує коли обирати і коли переобирати свого депутата. Хоч
декілька разів на тиждень! І громадянин і депутат – вільні в своїх виборах
люди. Кожен займається своєю справою. Вибір громадянином депутата та його
вимоги можуть бути відхилені депутатом. Кожен депутат при прийнятті рішень в
відповідній раді має різну кількість голосів (залежну від кількості громадян,
які довірили йому свої голоси), різний вплив на прийняття рішень і різну оплату
його праці, яка також залежить від кількості довірчих голосів. Кожен депутат
формує комунікаційну групу із своїх виборців, ділиться своїми планами,
роз’яснює свою позицію, звітує про свою діяльність. Між виборцями (народом) і
депутатами встановлюються ділові, конструктивні відносини. Вони не
конфронтуючі, а партнерські сторони системи. Вони – єдина система,
зкомунікована в режимі реального часу!
В такій системі реалізовані положення
ст.. 5 Конституції України. Країною і громадами правлять ретельно відібрані не
на основі порожніх обіцянок, а по конкретним результатам діяльності найкращі із
кращих управлінці. Кожен громадянин реально приймає участь в управлінні країною
на рівні своїх знань і повноважень, громадяни (народ) здійснюють владу
безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Народ реально стає носієм «суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні». Ця
система дуже динамічна і забезпечує без зайвих формальностей миттєве
впровадження підтриманих народом рішень і реформ. А у випадку помилкових
рішень, є можливість миттєвого виправлення ситуації. Детальніше про це – тут.
Кожен депутат
в радах всіх рівнів знаходиться під постійним контролем народу, в особі тих конкретних
громадян, які довірили йому свої голоси! Втрата довіри від своїх виборців, автоматично
позбавляє такого депутата рейтингу при голосуванні, посадового окладу і його
посади депутата.
Наш народ не звик приймати активну
участь в політичному житті країни. А така система ставить під кожним
громадянином конкретне завдання оцінювати
діяльність свого депутата і зважувати, чи відповідає він очікуванням
виборців, чи знаходиться він на відповідному рівні у порівнянні з іншими
депутатами? Чи немає кращої кандидатури, для реалізації наших прагнень?
Такі нові
права та можливості формують в Україні активне, дієздатне громадянське
суспільство!
Створюються
можливості у народу без повстань та революцій втілювати у життя свої рішення!
Реальне
конституційне народовладдя!
Така, або інша подібна системи
забезпечать інтенсивний розвиток країни, не допустить ніякої узурпації влади,
вона несумісна з непрофесіоналізмом і корупцією!
Що робити, щоб реалізувати цей шанс?
А тепер давайте опустимося з захмарних
висот наших мрій в нашу нинішню реальність!
Сьогодні є реальна загроза повторення
сценарію 2014 року після перемоги в цій війні!
Перемога може швидко обернутись ще
більшою поразкою!
Треба діяти негайно! Не чекаючи Перемоги!
1. Гуртуватись і робити проект нової повоєнної України! Формувати мету, цілі, детальні покрокові плани дій, реформ і заходів.
2. Створювати народну масову політичну силу, націлену на впровадження цього проекту в життя, яка б однозначно і гарантовано пройшла в Верховну і місцеві ради в умовах нинішньої виборчої системи. Основою цієї політичної сили мають бути ті, хто на своїх плечах, своєю кров’ю виборювали Перемогу!
Валентин Широчкін, 18.06.2023
Література:
2.
Народний
капіталізм: економічна модель для України : монографія / О. І. Соскін. – К. :
Вид-во " ІСТ "
, 2014. – 396 с.
3.
Виборчий
кодекс України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2020, № 7, № 8, № 9,
ст.48) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/396-20#Text
4.
Экс-нардеп:
смотрящие Януковича остались, им даже люстрация не грозит. 13.10.2014.
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.epravda.com.ua/rus/news/2014/10/13/497791/
5.
ПЕРЕДВИБОРНА
ПРОГРАМА КАНДИДАТА НА ПОСТ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ ВОЛОДИМИРА ЗЕЛЕНСЬКОГО. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://lb.ua/news/2019/02/11/419467_peredviborna_programa_volodimira.html
6.
НЕ
ДИВІТЬСЯ ВГОРУ. Як українців (не) попереджали про російське вторгнення. Рустем Халілов,
УКРАЇНСЬКА ПРАВДА, 20.02.2023 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.pravda.com.ua/cdn/cd1/24feb/
7.
Виступ
президента України Володимира Зеленського на засіданні Ради безпеки ООН
05.04.2022 (відео) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=L-xv8nthjcE
8.
Зеленський
виступив на Генасамблеї ООН. Повний текст. УКРІНФОРМ. 22.09.2022. [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: https://www.ukrinform.ua/rubric-polytics/3576838-zelenskij-vistupiv-na-genasamblei-oon-povnij-tekst.html
9.
Зеленський
на терміновій зустрічі G7 запропонував "формулу миру", щоб зупинити
Путіна. Європейська правда. 11.11.2022. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.eurointegration.com.ua/news/2022/10/11/7148490/
10.
ООН
схвалила українську "формулу миру", шкідливі поправки
"збили". ЄВРОПЕЙСЬКА ПРАВДА. 23.02.2023. [Електронний ресурс]. –
Режим доступу: https://www.pravda.com.ua/news/2023/02/23/7390750/
11.
Міжнародний
кримінальний суд видав ордер на арешт путіна. УКРІНФОРМ. 17.03.2023. [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: https://www.ukrinform.ua/rubric-world/3683849-miznarodnij-kriminalnij-sud-vidav-order-na-arest-putina.html
12.
Візити Володимира Зеленського до країн Європи у травні
2023. Матеріал з Вікіпедії — вільної
енциклопедії. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Візити_Володимира_Зеленського_до_країн_Європи_у_травні_2023
13.
Зеленський на саміті Ліги арабських держав закликав
«чесно поглянути» на війну та допомогти українцям. Радіо Свобода. 19.05.2023. [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: https://www.radiosvoboda.org/a/news-zelenskyy-samit-arabs%CA%B9ki-krayiny/32419142.html
14.
САМІТ G7: ПУТІН УЖЕ НІКОМУ НЕ ЦІКАВИЙ, А УКРАЇНА ЗРОБИЛА КРОК ДО
ПЕРЕМОГИ. Сергій Корсунський ДЗЕРКАЛО ТИЖНЯ, 22.05.2023. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://zn.ua/ukr/WORLD/samit-g7-putin-uzhe-nikomu-ne-tsikavij-a-ukrajina-zrobila-krok-do-peremohi.html
15.
Ліга
Націй та її історична роль. КІМО. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://kimo.univ.kiev.ua/MVZP/47.htm
16.
Організація
Об'єднаних Націй. Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії. [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Організація_Об%27єднаних_Націй
17.
Війна
російської імперії проти України - Третя світова війна. Степан Хмара. 01.06.2023.
Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://k-z.com.ua/polytyka/61185-viyna-rosiyskoyi-imperiyi-proti-ukrayini-tretya-svitova-viyna
18.
ВІЙНА
НЕ ЗУПИНЯЄ КОРУПЦІЮ. Наше слово. 12.02.2023. [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: https://nasze-slowo.pl/vijna-ne-zupynyaye-korupcziyu/
19.
Війна
і корупція. Петро Герасименко, 10.02.2023. [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: https://zaxid.net/viyna_i_koruptsiya_n1557726
20.
Запобігання
та протидія корупції не втрачає своєї актуальності під час війни. Руслан
Стефанчук. 05.04.2023 [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: https://www.ukrinform.ua/rubric-society/3691847-zapobiganna-ta-protidia-korupcii-ne-vtracae-svoei-aktualnosti-pid-cas-vijni-stefancuk.html
21.
Трансформація
української національної ідеї/ упоряд. О. Доній – К.:Наш формат, 2019. – 464
с.,
22. Delegative Democracy, Bryan Ford, May 15 2002, [Електронний ресурс]. –
Режим доступу: https://bford.info/deleg/deleg.pdf
23.
Delegative Democracy Revisited, Bryan
Ford, November 16, 2014, [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://bford.info/2014/11/16/deleg.html
24. Програма
для прямого голосування та голосування за дорученням у законодавчому процесі, Джеймс
С. Міллер III, Опубліковано:Вересень 1969 року [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: https://link.springer.com/article/10.1007/BF01718736
25. Liquid
Democracy: True Democracy for the 21st Century,
Dominik Schiener, Nov 23, 2015, [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: https://medium.com/organizer-sandbox/liquid-democracy-true-democracy-for-the-21st-century-7c66f5e53b6f#.55z1mn9re
26.
ДОКТРИНА
«ГРОМАДЯНСЬКА РЕСПУБЛІКА» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://postup.org.ua/doktrina
27.
ПЕРСОНАЛЬНИЙ
МАНДАТ. Спільний проект, м. Київ, 2018,
[Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://drive.google.com/file/d/1hvvyLA0cmwktrBYM-O_zLOlO_88iDZz7/view?fbclid=IwAR2cLeER4kcvP0rH_rzfSTZjAQsXkCuOnBDvN0VE8NhtoScSOPQ1kv1DH2M
28.
Народовладдя
через систему динамічного довірчого управління, Валентин Широчкін, [Електронний
ресурс]. – Режим доступу : https://peoplesukraine.blogspot.com/2021/01/DDU.html
Комментариев нет:
Отправить комментарий